Історична довідка

 

                             
                                   
                                     
                                   
                                     
                                   
                                     
                               



Заявникам
Search - FAQ Book Pro
Search - Tags
Поиск - Категории
Поиск - Контакты
Поиск - Контент
Поиск - Ленты новостей
Поиск - Ссылки
  • Запобігання корупції

Створення державної формулярної системи забезпечення лікарським засобами закладів охорони здоров’я (далі – державної формулярної системи) стало однією з помітних подій останніх років в системі охорони здоров’я України.

Метою впровадження формулярної системи є забезпечення пріоритетного використання ефективних, безпечних, економічно доступних лікарських засобів, розробка та впровадження рентабельної системи використання лікарських засобів та матеріальних ресурсів усіх рівнів.

Необхідність створення та впровадження формулярної системи була вперше задекларована Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2003 р. №1162 «Про затвердження Державної програми забезпечення населення лікарськими засобами на 2004–2010 роки» (далі – Державна програма). На виконання зазначеної програми у ДП "Державний фармакологічний центр" (далі - Центр) була сформована робоча група з питань стандартизації фармакотерапії та створення формулярної системи, яку очолив д.мед.н., професор Мальцев Володимир Іванович. У робочій групі плідно працювали д.мед.н., професор Парій В.Д., д.мед.н., професор Степаненко А.В., д.мед.н., професор Зіменковський А.Б., д.фарм.н., професор Яковлєва Л.В., д.мед.н., професор Звягінцева Т.В. та експерт відділу експертизи клінічних досліджень Думенко Т.М.

З метою удосконалення методологічних та організаційних засад стосовно впровадження формулярної системи в Україні на основі результатів діяльності робочої групи наказом Міністерства охорони здоров’я України (далі – МОЗ України) від 18.04.2008 №216 було створено Центральний формулярний комітет (далі - ЦФК). Цим наказом були затверджені структура та склад ЦФК, головою ЦФК призначений перший заступник директора Центру, доктор медичних наук, професор Морозов Анатолій Миколайович, який обіймав цю посаду до вересня 2013 року. З вересня 2013 до серпня 2014 року діяльність ЦФК забезпечувалась під керівництвом завідувача кафедри менеджменту охорони здоров’я Національного медичного унівесритету ім. О.О. Богомольця, доктора медичних наук, професора Парія Валентина Дмитровича.

На даний час ЦФК очолюється д.мед.н., професором, завідувачем кафедри клінічної фармакології та клінічної фармації Національного фармацевтичного університету, головним позаштатним спеціалістом МОЗ України за спеціальністю «клінічна фармація» Зупанцем Ігорем Альбертовичем. Склад ЦФК затверджено наказом МОЗ України від 07.08.2014 № 548 «Про затвердження складу Центрального формулярного комітету Міністерства охорони здоров'я України».

ЦФК із залученням до роботи головних позаштатних спеціалістів МОЗ України, інших фахівців за напрямками та співробітників Центру розроблено  та затверджено наказом МОЗ України від 17.03.2009 №173 перший випуск Державного формуляра лікарських засобів.

Розробка Державного формуляра велась відповідно до адаптованої методики Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та за прикладом класичного зразка національних формулярів – Британського національного формуляра. Проект першого випуску пройшов експертизу ВООЗ. Підтвердженням позитивної оцінки методологічної якості документу є розміщення Державного формуляра України на офіційному сайті ВООЗ – http://www.who.int/selection_medicines/country_lists/ukr_formulary_2010.pdf.

Основні організаційно-методологічні принципи Державної формулярної системи викладено у наказі МОЗ України від 22.07.2009 № 529 «Про створення формулярної системи забезпечення лікарськими засобами закладів охорони здоров'я», затверджена Методика створення формулярів лікарських засобів, Положення про Державний формуляр лікарських засобів, Положення про Центральний формулярний комітет Міністерства охорони здоров'я України. Цим наказом запроваджено створення при Міністерстві охорони здоров'я АР Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій формулярних комітетів Міністерства охорони здоров'я АР Крим, управлінь охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, забезпечення створення та функціонування в закладах охорони здоров'я державної та комунальної форм власності фармакотерапевтичних комісій закладів охорони здоров'я та сформовано на основі Державного формуляра у регіонах та закладах охорони здоров'я відповідно регіональні та локальні формуляри лікарських засобів, а також визначено, що призначення препаратів, які не увійшли до формулярів, здійснюється відповідно до потреб клінічної ситуації та інструкцій для їх медичного застосування.

Починаючи з 2009 року, документ щорічно переглядається, оновлюється та удосконалюється. Зважаючи на актуальність проблеми покращання якості паліативної та хоспісної допомоги, у другому випуску Державного формуляра було розроблено новий додаток – Формуляр лікарських засобів для надання хоспісної та паліативної допомоги.

У третьому випуску Державного формуляра лікарських засобів, наведена додаткова інформація про наявність рекомендацій у Британському Національному Формулярі та Базовому формулярі ВООЗ щодо показань та способу застосування лікарських засобів.

З подальшим удосконаленням Державного формуляра як медико-технологічного документа та актуальністю проблеми імунопрофілактики у п’ятому випуску розроблений новий розділ профілактичного спрямування «Вакцини та анатоксини».

На виконання рішення Колегії МОЗ України від 09.12.2010 року 01.02.2011 р. було створено департамент раціональної фармакотерапії та супроводу державної формулярної системи, який забезпечує науково-методичний та організаційно-технічний супровід робіт щодо впровадження державної формулярної системи, зокрема таких медико-технологічних документів з питань раціональної фармакотерапії як Державний формуляр.

Відповідно до ст.14-1 Основ законодавства України про охорону здоров’я, лікарський формуляр віднесено до системи галузевих стандартів у сфері охорони здоров'я.

На даний час створено інфраструктуру Державної формулярної системи в складі ЦФК МОЗ України, відповідного Департаменту Центру, регіональних формулярних комітетів та фармако-терапевтичних комісій закладів охорони здоров’я.

Відповідно до п.10 Протокольного рішення наради Кабінету Міністрів України від 16.06.2010 р. питання впровадження формулярної системи як одного з механізмів підвищення якості та доступності лікування населення України доручено МОЗ України, обласним, Київській міській державним адміністраціям. Про вжиті заходи з даного напрямку уповноважені структури постійно (щоквартально) звітують перед КМУ.

Подальше впровадження формулярної системи допоможе у виявленні реальної практики призначення лікарських засобів і можливості адекватного впливу на неї, визначенні об’єктивних потреб галузі в лікарських засобах та дасть можливість зменшити кількість лікарських помилок через проведення аналізу існуючої практики фармакотерапії та належне інформування медичних фахівців про сучасні підходи до призначення лікарських засобів.

Станом на 01.02.2015 за даними структурних підрозділів охорони здоров’я обласних, Київської міської державних адміністрацій в Україні створено 23 регіональних формулярних комітети та забезпечено функціональний зв’язок з ними. У більшості закладів охорони здоров’я державної та комунальної форм власності створено фармако-терапевтичні комісії. Проте задекларовані нові структурні елементи формулярної системи працюють у більшості закладів за формальним принципом, а тому потенціал формулярної системи використовується лише частково.

Разом з тим, за умови максимального впровадження в медичну практику формулярної системи, очевидними є наступні позитивні наслідки:

  • використання найбільш ефективних та безпечних ліків;
  • скорочення кількості найменувань ліків, що можуть закуповуватися;
  • зменшення загальних витрат на закупівлю препаратів, що дозволяє придбати більшу кількість життєво необхідних лікарських засобів;
  • можливість генеричних замін препаратів (біоеквівалентних та економічно вигідних);
  • скорочення терміну лікування, зокрема терміну перебування пацієнтів у цілодобовому стаціонарі;
  • зменшення кількості випадків побічних дій препаратів;
  • зменшення кількості випадків поліпрагмазії, лікарських помилок.