ECDC – «Посібник з профілактики та боротьби з COVID-19 у центрах тимчасового розміщення біженців»
В зв’язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України станом на 24.03.2022 року постійні місця проживання залишило майже 10 млн. громадян, зокрема 3,5 млн. виїхало за межі країни (https://www.president.gov.ua/news/vistup-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelenskogo-na-samiti-n-73785).
З метою запобігання розповсюдження COVID-19 Європейській центр з контролю і профілактики захворювань (ECDC) розробив та опублікував “Посібник з профілактики та боротьби з COVID-19 у центрах тимчасового розміщення біженців”.
КЛЮЧОВІ ПОВІДОМЛЕННЯ
– Цей звіт присвячений необхідності проведення профілактики розповсюдження COVID-19 та відповідному контролю у центрах тимчасового розміщення біженців (далі – центрах) в контексті великої кількості людей, які нині залишають Україну. Проте важливо зазначити, що це лише частина ризиків для здоров’я та благополуччя переміщених осіб, і описані заходи мають бути частиною загального підходу до охорони здоров’я на підтримку тих, хто покинув територію України.
– Відомо, що центри прийому переміщених осіб є об’єктами підвищеного ризику щодо спалахів COVID-19 та інших інфекційних захворювань. Фактори, що сприяють підвищенню ризику спалахів COVID-19 включають низьке охоплення вакцинацією, обмежений доступ до медичного обслуговування, включаючи тестування, та перенаселеність.
– Вакцинація проти COVID-19 залишається найважливішим заходом. За відсутності документально підтверджених даних про попередньо проведені вакцинації дітям та дорослим, які підлягають вакцинації, слід запропонувати пройти первинний курс вакцинації проти COVID-19, а також отримати бустерну дозу. Однак пріоритет слід віддавати людям похилого віку, вагітним жінкам, особам з ослабленим імунітетом та особам з основними захворюваннями, що мають підвищений ризик розвитку тяжкого перебігу захворювання.
– Стратегії та моделі надання послуг для забезпечення доступу до вакцинації для осіб у центрах можуть бути адаптовані з урахуванням місцевих можливостей та інфраструктури. Слід розглянути можливість залучення спільноти та застосування підходів для підвищення довіри, протидії дезінформації та підвищення рівня вакцинації. Стратегії комунікації у сфері охорони здоров’я, адаптовані відповідно до мовних, культурних та медичних потреб, призведуть до більш широкого охоплення вакцинацією.
– Вакцинованим особам, необхідно надати паперовий або цифровий запис про вакцинацію, включаючи підтвердження вакцинації, з метою оформлення довідок, що особливо важливо для тих, хто слідує транзитом в іншу країну.
– По можливості, забезпечити реалізацію заходів щодо дистанціювання та профілактики інфекції та контролю в закритих приміщеннях, при цьому необхідно дотримуватися загальних рекомендацій щодо дистанціювання для запобігання поширенню SARS-CoV-2.
– Для покращення розуміння та дотримання заходів щодо профілактики та контролю інфекцій, а також для здійснення вакцинації в центрах прийому можна зробити багатомовні покажчики (інформація/інфографіка з піктограмами).
– Для зниження ризику розповсюдження випадків COVID-19 у центрах прийому слід розглянути можливість тестування всіх переміщених осіб після прибуття. Якщо це можливо, для осіб, що мають позитивні результати тестування слід виділити окремі приміщення. Якщо можливості тестування обмежені, пріоритет слід віддавати тестуванню тих, у кого виявляються симптоми з COVID-19. Якщо можливості тестування на SARS-CoV-2 відсутні, особи з відповідними симптомами повинні підлягати сортуванню та вестись як можливі випадки зараження на COVID-19 з відповідною підтримуючою терапією.
– Процедури ведення підтверджених випадків COVID-19 мають бути сплановані та колективно узгоджені органами охорони здоров’я приймаючої країни, місцевими органами охорони здоров’я та представниками громад.
– Необхідно докласти зусиль для надання переміщеним особам першої психологічної допомоги, приділяючи особливу увагу дітям. Вищезазначені рекомендації підвищать успіх зусиль із профілактики та боротьби з COVID-19.
СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ ТА АУДИТОРІЯ
Цей документ розроблено з метою профілактики та контролю COVID-19 у центрах прийому та інших пунктах тимчасового розміщення у контексті масового прибуття українського населення до Європейського Союзу (ЄС), Європейської економічної зони (ЄЕЗ) та Республіки Молдова.
Цільова аудиторія даного звіту включає осіб, які визначають національну політику, фахівців з планування в галузі охорони здоров’я , а також персонал, що працює в центрах прийому.
Цей технічний звіт є адаптацією керівництва ECDC з профілактики інфекцій та боротьби з COVID-19 у центрах прийому та утримання мігрантів та біженців, що був опублікований в 2020.
Враховуючи масовий приплив переміщених осіб з України, ECDC визнає, що ресурси та можливості центрів прийому можуть бути обмежені та схильні до змін у найкоротші терміни, тому рекомендації мають бути адаптовані залежно від ситуації.
ДОВІДКОВА ІНФОРМАЦІЯ
З початку агресії Росії проти України 24 лютого 2022 року та станом на 16 березня 2022 року понад 3,1 мільйона українців виїхали до Польщі, Угорщини, Словаччини, Румунії та Республіки Молдова, а звідти частина цих людей перемістилась по інших країн ЄС/ЄЕЗ. За прогнозами ООН, найближчими місяцями Україну можуть залишити до чотирьох мільйонів людей.
Згідно з інформацією, отриманою ECDC з країн, що межують з Україною, більшість прибулих розселені населеними пунктами або прямують транзитом в інші країни ЄС. Однак дедалі більше переміщених осіб, які прибувають до країн ЄС/ЄЕЗ, розміщуються у центрах прийому, де є підвищений ризик спалахів інфекційних захворювань.
Європейська комісія (ЄК) розробила оперативне керівництво для полегшення перетину зовнішніх кордонів України, а Європейська рада ухвалила Директиву про тимчасовий захист українців, які прибувають до сусідніх держав-членів ЄС. Директива про тимчасовий захист є адекватною відповіддю на ситуацію, що склалася, надаючи негайний захист і права, включаючи право на проживання, доступ до ринку праці, доступ до житла, допомогу із соціального забезпечення, медичну або іншу допомогу та засоби для існування.
З початку пандемії COVID-19 та станом на 16 березня 2022 року в Україні було зареєстровано загалом 4 917 757 підтверджених випадків зараження SARS-CoV-2 та 107 340 смертей від COVID-19. Дані на 23 лютого 2022 року показують, що охоплення первинною вакцинацією проти COVID-19 всього населення України (35,0%) є значно нижчим, ніж у середньому по ЄС/ЄЕЗ (71,7% станом на 1 березня 2022 року). Рівні вакцинації однаково низькі як серед дорослого населення, так і осіб старше 60 років, які схильні до найбільшого ризику тяжкого перебігу захворювання.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), існує високий ризик підвищення смертності та захворюваності у зв’язку з COVID-19 [9]. Додаткову довідкову інформацію про COVID-19 можна знайти на сайтах ECDC і ВООЗ.
ГОТОВНІСТЬ У ЦЕНТРАХ ПРИЙОМУ БІЖЕНЦІВ
Відомо, що центри прийому біженців та інших переміщених осіб, як і всі місця скупчення людей, є місцями підвищеного ризику спалахів захворювань, включаючи COVID-19. Фактори, що цьому сприяють – низьке охоплення вакцинацією, обмежений доступ до медичного обслуговування, включаючи тестування, та велика скупченість людей.
Для профілактики та контролю передачі інфекційних захворювань у центрах прийому мігрантів важливо, щоб центри оцінили свої потреби у контролі інфекційних захворювань, особливо у специфічному контексті масового припливу переміщених осіб з України. На додаток до цього керівництва, у розпорядженні органів охорони здоров’я є розроблений ECDC інструмент контрольного списку готовності до спалахів інфекційних захворювань у центрах прийому біженців, який допоможе забезпечити оптимальні заходи профілактики та контролю за цих умов.
Інструмент контрольного переліку призначений для досягнення трьох ключових цілей: запобігання спалахам, боротьба зі спалахами та подолання раптового напливу біженців. Інструмент охоплює сім ключових аспектів, які є важливими для боротьби з інфекційними захворюваннями, включаючи COVID-19, у центрах прийому. Це людські ресурси, ліки та вакцини, фізична інфраструктура, санітарія і гігієна, фінансування охорони здоров’я, координація та медична інформація.
Міжустановний постійний комітет (МПК) підготував тимчасове керівництво щодо підвищення готовності до спалахів COVID-19 та розширення операцій з реагування на них у гуманітарних умовах.
У цьому посібнику розглядаються питання координації та планування; інформування про ризики та залучення населення; епіднагляду; розслідування випадків та груп швидкого реагування на спалахи; індивідуальне медичне обстеження; профілактики та контролю інфекцій; ведення випадків, а також логістики та управління ланцюжком поставок. ВООЗ також підготувала керівництво з профілактики та боротьби з COVID-19 для біженців та мігрантів, які перебувають поза центрів. У цьому документі розглядаються аналогічні питання, а також представлені матеріали зі скринінгу у пунктах в’їзду та заходи з охорони праці та техніки безпеки.
МІРКУВАННЯ З ПРОФІЛАКТИКИ ТА КОНТРОЛЮ COVID-19
Вакцинація
Вакцинація проти COVID-19 залишається найважливішим заходом для запобігання небезпечним наслідкам інфекції, таких як госпіталізація та смерть. Забезпечення безперервності планової вакцинації та усунення прогалин в історії попередніх щеплень є важливим елементом підтримки охорони здоров’я для переміщених осіб. Тому дуже важливо забезпечити, щоб переміщені особи з України були включені до будь-яких заходів щодо масової вакцинації або планової імунізації проти вакцинокерованих захворювань, що проводяться у приймаючих країнах. Особи, що знаходяться в центрах прийому, повинні бути включені до пріоритетних груп щодо вакцинації проти COVID-19.
Вакцинація проти COVID-19 повинна бути запропонована всім дітям та дорослим відповідно до рекомендацій з вакцинації проти COVID-19 у приймаючих країнах. У пріоритеті повинні бути літні люди, вагітні жінки, люди з ослабленим імунітетом та особи з основними захворюваннями з підвищеним ризиком тяжкого захворювання на COVID-19.
Статус вакцинації переміщених осіб повинен оцінюватись за наявною документацією, паперовою або електронною. За відсутності документального підтвердження попередньої вакцинації особам, які підлягають вакцинації, слід запропонувати пройти первинний курс вакцинації проти COVID-19 та отримати бустерну дозу.
Стратегії та моделі надання послуг для забезпечення доступу до вакцинації проти COVID-19 для осіб, що знаходяться в центрах прийому та інших пунктах тимчасового розміщення, можуть бути адаптовані з урахуванням місцевих можливостей та інфраструктури (наприклад, якщо це можливо, послуги з вакцинації на місці для максимального охоплення або зв’язок з основними центрами вакцинації, службами на базі громад або мобільними пунктами).
Для підвищення довіри, протидії дезінформації та підвищення рівня охоплення вакцинацією слід розглянути можливість залучення спільнот.
Зручні для користувача інформаційні матеріали повинні бути доступні українською мовою, що розповідають про переваги вакцинації COVID-19, доступ до послуг вакцинації, побічних реакціях та відповідних діях у разі розвитку серйозних побічних реакцій.
Необхідно надати паперовий або цифровий запис про вакцинацію, включаючи підтвердження вакцинації для тих, хто вакцинований, для майбутніх довідок, що особливо важливо для тих, хто слідує транзитом в іншу країну.
Дітям та дорослим, які мають на це право, може бути надана можливість провести інші пріоритетні щеплення.
Працівники первинної ланки (медичні працівники, волонтери тощо) у приймальних центрах повинні пройти повний первинний курс вакцинації COVID-19 та отримати бустерну дозу.
ПРОФІЛАКТИКА ТА КОНТРОЛЬ ЗА ІНФЕКЦІЙНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ
Переміщені особи часто живуть у замкнених та переповнених приміщеннях. Через обмежений простір у центрах прийому та відсутність фізичного дистанціювання, особливо важко дотримуватись правил профілактики. Проте, де це можливо, заходи з дистанціювання повинні здійснюватися відповідно до загальних рекомендацій, при цьому необхідно враховувати психічне здоров’я та психосоціальні фактори.
Крім фізичної дистанції існують інші методи профілактики та контролю інфекцій (МПК), які можуть бути розглянуті в місцях прийому:
Гігієна рук та санітарія: переміщені особи у місцях прийому часто проживають в умовах, де гігієна та санітарія перебувають під загрозою. Залежно від наявних ресурсів, необхідно забезпечити доступ до чистої води, мила, санітарних засобів та заохочувати до гігієни рук.
Респіраторний етикет: при чханні чи кашлі слід прикривати ніс та рот паперовими серветками. У пунктах прийому мають бути доступні чисті паперові серветки. Паперові серветки слід негайно утилізувати після використання (бажано в урни з кришками), а руки слід вимити/очистити. Якщо паперові серветки недоступні, рекомендується кашляти чи чхати в лікоть.
Захисні маски: коли неможливо забезпечити належну фізичну відстань, у місцях прийому громадян та персоналу слід розглянути можливість використання медичних та немедичних захисних масок, як засобу зниження поширення інфекції шляхом мінімізації виділення респіраторних крапель від інфікованих осіб. З цією метою слід забезпечити регулярний запас масок. Важливе значення має належне використання масок (одягання, зняття та утилізація).
Вентиляція: погана вентиляція внутрішніх приміщень пов’язана із збільшенням передачі респіраторних інфекцій. Природна або механічна вентиляція може бути використана для зниження потенційного ризику аерозольної передачі інфекції.
Для покращення розуміння та дотримання заходів щодо профілактики інфекцій в різних зонах приймальних центрів повинні бути розміщені багатомовні покажчики (інформація/інфографіка з піктограмами), що пропагують важливість гігієни рук та пояснюють відповідну процедуру миття рук та респіраторний етикет.
ОЧИЩЕННЯ ТА ДЕЗІНФЕКЦІЯ У КОНТЕКСТІ ПРОФІЛАКТИКИ COVID-19
- У разі підтвердженого випадку захворювання на COVID-19 в конкретному закритому приміщенні, воно має добре провітрюватися свіжим повітрям і ретельно очищатися нейтральним миючим засобом з подальшою дезінфекцією поверхонь з використанням дезінфікуючого засобу, ефективного проти вірусів (наприклад, 0,05-0,1% гіпохлориду натрію або етанолу (не менше 70%).
- Поверхні повинні очищатися якомога частіше (принаймні, щодня, а якщо можливо, то й частіше), особливо в громадських місцях. Прикладами таких поверхонь є дверні ручки та дверні перекладини, стільці та підлокітники, стільниці, вимикачі світла тощо.
- Використання нейтрального миючого засобу має бути достатнім для очищення поверхонь у приміщеннях загального користування.
- Необхідно ретельно очищати загальні туалети, раковини у ванній кімнаті та санітарні вузли. Розгляньте можливість використання дезинфікуючого засобу, ефективного проти вірусів, наприклад, 0,1% гіпохлориту натрію, або інших ліцензованих вірусоцідних засобів, дотримуючись інструкцій застосування, наданих виробником.
- При виконанні прибирання персонал повинен використовувати засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) (наприклад, уніформу – яка знімається та часто переться у теплій воді з миючим засобом та рукавички).
- Інвентар для прибирання (ганчірки, швабри тощо) повинен бути належним чином очищений у теплій воді з миючим засобом наприкінці закінчення прибирання кожної секції.
- Гігієна рук повинна проводитися щоразу після зняття ЗІЗ (наприклад, рукавичок).
- Відходи, що утворюються під час прибирання, слід поміщати в несортоване сміття (окремий контейнер).
- Аналогічні інструкції мають бути надані переміщеним особам щодо прибирання їхнього житла (наприклад, трейлерів).
- Усі текстильні вироби (наприклад, рушники, постільна білизна, штори тощо) слід прати у гарячій воді з використанням звичайного прального порошку. Якщо цикл прання в гарячій воді не може бути використаний через особливості матеріалу, до циклу прання необхідно додати відбілювач або інші засоби для дезінфекції текстилю.
ТЕСТУВАННЯ НА SARS-COV-2
Пріоритетне тестування в умовах обмежених ресурсів
Для зниження ризику занесення випадків COVID-19 до приймаючої країни або центрів прийому слід розглянути можливість тестування всіх переміщених осіб після прибуття до центру прийому або всіх жителів у разі виявлення спалаху в центрі.
Якщо можливості тестування обмежені, пріоритет повинен бути відданий переміщеним особам із симптомами COVID-19.
Основна увага має бути приділена:
– особам із симптомами, що виявлені під час спостереження (персонал чи резиденти);
– особам із симптомами, що належать до груп ризику тяжкого перебігу COVID-19 (літні люди або особи з хронічними захворюваннями).
У ситуаціях, коли не існує можливості провести тестування на SARS-CoV-2 осіб з симптомами з COVID-19, вони повинні проходити сортування та вестись як, особи, що є потенційними хворими на COVID-19, з відповідним доглядом.
Тестування на SARS-CoV-2
Хоча лабораторні методи ампліфікації нуклеїнових кислот (наприклад, метод полімеразної ланцюгової реакції) залишаються еталонним стандартом діагностики, швидкі антигенні діагностичні тести менш ресурсоємні, дають негайні результати і можуть бути легко проведені в децентралізованих умовах.
- У приймальних центрах для осіб з симптомами країни повинні розглянути можливість використання антигенних діагностичних тестів, які легко доступні в рамках національних програм та відповідають мінімальним вимогам щодо ефективності.. Пріоритетними для використання повинні бути ті тестові системи, які клінічно валідовані для виявлення омікрону або ті, що націлені на менш дивергентний нуклеопротеїн (а не тільки на spike-білок). Загальний список таких тестів аналізів регулярно оновлюється Європейською комісією.
- Для проведення діагностичних тестів на антиген, взяття мазків має здійснювати навчений медичний працівник відповідно до рекомендацій виробника встановлених на місцях протоколів. Однак, якщо доступність медичного персоналу обмежена, слід запропонувати самотестування. Якщо пропонується самотестування, необхідно надати чіткі інструкції про те, як повідомляти та реагувати на позитивний тест – див. розділ “Ведення випадків COVID-19”.
- Об’єднання зразків для тестування методом ПЛР від безсимптомних осіб або осіб з однієї сім’ї, або від осіб, які перебували в тісному контакті під час подорожі, може розглядатися як економічно ефективне рішення для скринінгу, особливо в умовах низької поширеності. Однак об’єднання вимагає додаткової логістики (наприклад, зберігання зразків до отримання результатів для повторного тестування позитивних пулів) і зазвичай не рекомендується для пацієнтів з симптомами захворювання або за високої поширеності SARS-CoV-2 у суспільстві.
ВЕДЕННЯ ХВОРИХ ТА КОНТАКТНИХ ОСІБ
Процедури та алгоритми мають бути сплановані та узгоджені колективно органами охорони здоров’я приймаючої країни, місцевими органами охорони здоров’я та представниками громад. Слід розглянути питання ролі координатора приймального центра. Ця особа буде відповідати за зв’язок із призначеною контактною особою у місцевій або національній службі громадського здоров’я та організацію діагностичного тестування та, якщо необхідно після первинної оцінки, безпечного переведення до призначеної установи невідкладної допомоги для подальшого діагностичного обстеження та догляду.
Повинні бути розміщені спеціальні багатомовні покажчики (інформація/інфографіка) з інструкціями щодо того, що робити у разі появи симптомів. Також можна розглянути можливість розповсюдження листівок або SMS-повідомлень з цією інформацією.
Лікування хворих на COVID-19
Додаткову інформацію щодо ведення випадків COVID-19 та припинення ізоляції можна знайти у посібниках ECDC.
– Всі особи, які мають симптоми гострої респіраторної інфекції (ГРВІ), повинні пройти тестування на COVID-19.
– Якщо можливості тестування обмежені, особи із симптомами, подібними до COVID-19, повинні розглядатися як потенційно хворі.
– Хворі на COVID-19 або особи, у яких підозрюється захворювання, що не потребують госпіталізації, повинні бути ізольовані на території або принаймні відокремлені від інших співробітників та гостей, і вони мають носити захисну медичну маску.
– Якщо можливо, слід передбачити спеціальні туалетні приміщення, а харчування має подаватися окремо.
– Неосновні контакти між хворими на COVID-19 та іншими людьми повинні бути заборонені. Мінімізувати передачу інфекції всередині установи може спеціальна група персоналу, що займається виключно випадками COVID-19.
– Доступ до спеціалізованої допомоги та лікарняних відділень інтенсивної терапії має бути гарантований кожному.
Дії щодо виявлення і ведення контактних осіб
Відстеження контактів – це захід громадського здоров’я, спрямований на швидке виявлення осіб, що контактували з хворим на COVID-19, зниження ризику подальшої передачі інфекції. Інформація про відстеження контактних, додаткова інформацію щодо відстеження контактів в умовах надзвичайного навантаження на системи охорони здоров’я і суспільство можна знайти на спеціальній веб-сторінці ECDC.
Виявлення контактних осіб та наступні дії
У нинішній кризі пошук контактних осіб може бути неможливим, тому основну увагу слід приділити заходам профілактики та контролю інфекцій, переліченими вище. Пошук повинен бути ініційований медичним персоналом, який обслуговує приймальний центр, за сприянням або під керівництвом місцевих органів охорони здоров’я відповідно до національних керівних принципів. Закриття на карантин всього центру прийому не замінює і не є відповідною альтернативою відстеженню контактів.
Якщо ресурси обмежені, можна розглянути деякі елементи пошуку контактів:
- виявлення та ізоляції хворих на COVID-19 та їх найближчого оточення;
- тривалість карантину/ізоляції та вимоги до тестування залежать від ресурсів і протоколів/інструкцій у кожній окремій країні.
Там, де це дозволяють ресурси, ключові кроки для ефективного відстеження контактних у центрах прийому наведено нижче.
- Після того, як у центрі прийому виявлено можливий випадок захворювання на COVID-19 розгляньте можливість опитування з метою отримання інформацію про клінічний анамнез, статус вакцинації та можливі контакти, які відбулися протягом 48 годин до появи симптомів (або за 48 годин до позитивного результату тесту, якщо немає симптомів).
- Слід ідентифікувати контактних осіб у разі можливості, класифікуючи їх як контактних з високим чи низьким рівнем ризику захворювання (додаткову інформацію можна знайти на спеціальній веб-сторінці менеджменту контактів ECDC).
- При появі симптомів захворювання контактним особам слід надати медичну допомогу та обстежити.
- Також слід розглянути можливість тестування безсимптомних контактних осіб.
- За можливістю можна заохочувати встановлення та використання мобільних програм відстеження контактів людьми, які живуть і працюють у центрі прийому, як доповнення до ручного відстеження контактів.
Комунікація має важливе значення для менеджменту, а чесне, не загрозливе та прозоре спілкування, в ідеалі за допомогою перекладача та/або культурного посередника, підвищать ймовірність отримання точної інформації.
ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я
Існує безліч доказів того, що переміщені особи відчувають високе психічне навантаження через травматичний досвід, отриманий до, під час і після переміщення. Несприятливі умови життя в деяких центрах прийому можуть перешкоджати здатності людей до самоізоляції або дотримання профілактичних заходів та гігієнічних рекомендацій, до яких вони звикли. Ситуація може ще більше посилюватись чутками та дезінформацією про COVID-19, що посилюється потенційними проблемами з доступом до оновленої та перевіреної інформації українською мовою.
Щодо надання послуг з охорони психічного здоров’я особам переміщеним зі своїх будинків в Україні та розміщених у центрах прийому в ЄС, надаються такі пропозиції:
- Необхідно докласти зусиль для надання переміщеним особам першої психологічної допомоги (ППП) в центрах прийому групами навчених співробітників служб психічного здоров’я та психосоціальної допомоги або за допомогою дистанційної ППП (телеконсультування) через мобільні телефони.
- Особливу увагу слід приділяти психічному здоров’ю та психосоціальним потребам дітей.
- Доступ до ППП повинен рекламуватись українською мовою в центрах прийому.
- Враховуючи велику кількість переміщених осіб, що покинули територію України, та обмежену кількість навчених співробітників служб психічного здоров’я та психосоціальної допомоги в центрах прийому, було б корисно організувати навчання ППД для працівників первинної медико-санітарної допомоги, керівництва центрів та волонтерів по роботі з населенням, щоб вони теж могли надавати таку допомогу у разі потреби.
- Українські представники громадянського суспільства, можливо, проявлять бажання розглянути питання про створення гарячих ліній ППП.
- У центрах прийому слід сприяти розвитку мереж підтримки “рівний рівному”, а також регулярному онлайн-спілкуванню з членами сім’ї та друзями в інших місцях.
- Необхідно докласти зусиль для того, щоб люди, які страждають на хронічні психічні захворювання, продовжували отримувати ліки та іншу необхідну підтримку.
- Необхідно передбачити можливість мешканцям центрів прийому займатися фізичними вправами, як для їхнього фізичного здоров’я, так психічного благополуччя.
КОМУНІКАЦІЯ ЩОДО РИЗИКІВ ТА ЗАЛУЧЕННЯ СПІЛЬНОТИ
Комунікації щодо ризиків та запобігання COVID-19 мають здійснюватися з використанням надійних джерел, з урахуванням місцевих рекомендацій, адаптованих відповідно до потреби переміщених осіб їх мовній та медичній грамотності. Основні міркування викладені нижче.
- Повідомлення мають акцентувати увагу на наступному:
- Інформація про переваги вакцинації проти COVID-19, як отримати доступ до послуг вакцинації та рекомендовані вакцини в ЄС. Це також має включати інформацію про побічні реакції та дії, які необхідно вжити у разі розвитку серйозних побічних явищ після імунізації.
- Доказова інформація щодо запобігання передачі захворювання, як звернутись за медичною допомогою та повідомлення для сприяння психосоціальному благополуччю.
- Що люди можуть зробити, щоб зменшити ризик поширення хвороби (як правильно мити руки, дотримуватись респіраторного етикету, правильно використовувати та поводитись з захисними масками для обличчя), а також дії, які слід вжити, якщо вони думають, що захворіли на COVID-19. Обмін повідомленнями повинен враховувати проблеми, з якими можуть стикатися люди, наприклад, фізичне дистанціювання.
- Вирішувати питання, пов’язані із заходами та вимогами, які можуть відрізнятися в країні перебування, наприклад, щодо вакцинації, носіння маски, ізоляції.
- Повідомлення мають також звертатися до персоналу та волонтерів, які працюють у приймальних центрах, щоб підвищити обізнаність про запобіжні заходи та важливість повної вакцинації.
- Залучення спільноти: взаємодіяти з представниками громади та організаціями, знайомими з українською культурою та нормами, щоб сприяти комунікації. За можливості, робота з місцевими організаціями та волонтерами, наприклад, українцями, які вже працюють у країні перебування та неурядовими організаціями, які працюють з переміщеними особами, можуть допомогти підвищити довіру і забезпечити краще розуміння того, як переміщені особи можуть захистити себе. Це також допоможе їм відчувати себе в безпеці при спілкуванні або зверненні для проходження тестування, якщо у них є симптоми захворювання.
- Інформація про надійні джерела: вказуйте доступні надійні джерела з повідомленнями про здоров’я щодо COVID-19 та профілактики (наприклад, від організацій громадського здоров’я та джерел, які надають інформацію про місцеві рекомендації та вимоги). Якщо доступно, це може включати перекладені офіційні українські веб-сайти та соцмережі.
- У матеріали, що адаптовані з урахуванням рівня медичної грамотності, слід використовувати широкий спектр різних форматів, якщо вони доступні – напр. фотографії чи інфографіка та інші форми візуальної комунікації.
- Зверніться увагу на чутки і страхи, які поширюються в спільноті переміщених осіб. Їх необхідно досліджувати та вирішувати.
- Боротися зі стигмою та дискримінацією: будь-які помилкові уявлення в приймаючих громадах щодо переміщених груп населення, які є носіями інфекційних захворювань, повинні бути усунені, щоб уникнути стигми та дискримінації. ЗМІ можуть відігравати важливу роль у передачі фактичної інформації населенню, що приймає.
- Оцінка сприйняття ризику, знань, ставлення та практики: якщо ресурси дозволяють і де можливо, можна зібрати знання про культуру, поведінку з метою пошуку інформації про здоров’я, надійні джерела та рівні медичної грамотності, які можна застосувати для належної адаптації спілкування.
З оригінальною версією документу можна ознайомитись за посиланням:
