Лімфоматоїдний папульоз і інгібітори фактору некрозу пухлин: infliximab, etanercept and adalimumab

Infliximab, etanercept та adalimumab є інгібіторами фактору некрозу пухлини (TNF)-α, в основному застосовуються для лікування хронічних запальних захворювань. Інгібітори TNF-α модулюють активність захворювання при збільшенні кількості хронічних запальних захворювань, у тому числі ревматоїдний артрит, ювенільний ідіопатичний артрит, анкілозуючий спондиліт, псоріаз та псоріатичний артрит, а також запальні захворювання кишківника. Лімфоматоїдний папульоз характеризується хронічним перебігом рецидивуючих, самовідновлюваних папулонекротичних або вузлових уражень шкіри. Цей стан має індолентну клінічну поведінку, і його злоякісний потенціал є невизначеним. Статистичний скринінг глобальної бази даних ВООЗ VigiBase виявив непропорційну звітність щодо терміну «лімфоматоїдний папульоз» пов’язану з adalimumab. Був проведений більш широкий пошук щодо включення інших інгібіторів TNF-α, таких як infliximab та etanercept. У серії випадків, включаючи adalimumab infliximab та etanercept, було визначено послідовний час початку реакції, і існує біологічна правдоподібність для підтримки сигналу. Повідомлення цього сигналу є обґрунтованим, оскільки у деяких пацієнтів з високим ризиком лімфоматоїдний папульоз може розглядатися як попереднє захворювання тісно пов’язане з іншими злоякісними лімфопроліферативними порушеннями.

Infliximab, etanercept та adalimumab є біологічними лікарськими засобами. Infliximab і adalimumab є моноклональними антитілами протипухлинного фактору некрозу (TNF) -α та etanercept це розчинний білок p75 рецептор TNF-α.

Інгібітори TNF-α мали неабиякий вплив на активність захворювання при збільшенні кількості хронічних запальних захворювань, включаючи ревматоїдний артрит, ювенільний ідіопатичний артрит, анкілозуючий спондиліт, псоріаз та псоріатичний артрит, а також запальне захворювання кишківника.

Лімфоматоїдний папульоз характеризується хронічним перебігом рецидивуючих, самовідновлюваних папулонекротичних або вузлових уражень шкіри. Гістологічна картина лімфоматоїдного папульозу надзвичайно мінлива і може нагадуватирізні типи шкірних Т-клітинних лімфом. Чинна класифікація ВООЗ Європейської організації досліджень та лікування раку (EORTC) перелічина лімфоматоїдний папульоз як первинний шкірний лімфопроліферативний розлад CD30+.

Лімфоматоїдний папульоз має індолентну клінічну поведінку, і їх злоякісний потенціал є невизначеним. Частота асоціації між лімфоматоїдним папульозом та розвитком інших злоякісних станів, таких як лімфома, CD30 + анапластична великоклітинна лімфома, грибоподібний мікозу або хвороба Ходжкіна, залишається незрозумілою в літературі. Деякі дослідження пропонують частоту від 10 до 20%, а інші пропонують накопичувальний ризик до 60 – 80% після періоду спостереження від 20 до 30 років. З цієї причини настійно рекомендується тривале спостереження пацієнтів з лімфоматоїдним папульозом.

Станом на січень 2020 року у базі даних було зареєстровано 15 повідомлень з терміном «лімфоматоїдний папульоз», пов’язаний з adalimumab, порівняно з приблизно 3 очікуваними випадками. Пошук був поширений на інші препарати того ж терапевтичного класу, виявивши 11 випадків пов’язаних із etanercept (3 очікуваних випадків) та 5 випадків пов’язаних із infliximab (1 очікуваний випадок. Повідомлень про лімфоматоїдний папульоз, пов’язаних із застосуванням golimumab та certolizumab не було.

31 повідомлення (adalimumab 15, etanercept 11, infliximab 5) надійшло з 9 країн – США, Великобританія, Угорщина, Іспанія, Франція, Німеччина, Греція, Австрія та Канада. Дев’ять випадків були опубліковані в науковій літературі. За гендерною ознакою розподіл наступний – 18 чоловіки, 12 жінок, в 1 випадку стать не визначена. Вікові границі – 16-82 роки.

У 14 пацієнтів було визначено час до початку клінічних проявів із середнім значенням 739,5 днів (трохи більше двох років), медіана становила 485 днів (16 місяців) з діапазоном від 24 днів до 10 років. У 27 повідомленнях подія була визнана серйозною. Шкірні ураження описувались як плями, бляшки або еритематозні вузлики в кінцівках, а іноді і в тулубі. У 24 повідомленнях інгібітор TNF-α був єдиним підозрюваним лікарським засобом.

Повідомлення у VigiBase говорять про те, що це можливо сигнал для асоціації adalimumab, etanercept та infliximab з лімфоматоїдним папульозом.

Висновки

Повідомлення у VigiBase виявили закономірність між виникненням лімфоматоїдного папульозу та застосуванням adalimumab, etanercept та infliximab. Ці інгібітори TNF-α були єдиним підозрюваним лікарським засобом у 24 із 31 випадках. Середній час до початку побічної реакції становив 16 місяців і це було пов’язано з характером побічної реакції та механізмом дії препарату. Лімфоматоїдний папульоз або шкірна Т-клітинна лімфома не зазначена в інструкціях для медичного застосування цих препаратів, хоча є літературні дані, що підтримують цей сигнал. З цих причин можливе включення лімфоматоїдного папульозу до інструкцій для медичного застосування лікарських засобів з діючою речовиною adalimumab, etanercept та infliximab з тим щоб лікарі та пацієнти знали про цей стан під час лікування цими препаратами.

Більш детальна інформація щодо infliximab, etanercept і adalimumab, щодо лімфоматоїдного папульозу та опис випадків зазначена в оригінальному документів «Lymphomatoid papulosis and tumor necrosis factos-α inhibitors: infliximab, etanercept and adalimumab» (225.1 Кб) (Завантажено: 25.01.2021 08:42:49).